Високі показники наявності полонію на особистих речах Ясера Арафата можуть свідчити про те, що радіоактивну речовину нанесли набагато пізніше від смерті палестинського лідера, каже ізраїльський фахівець у галузі антитерору Елі Кармон.
Старший науковий співробітник Міждисциплінарного центру в Герцлії, відомий своїми дослідженнями на тему біологічного, хімічного та радіаційного тероризму, ставить під сумнів версію катарського телеканалу "Аль-Джазіра" про загибель Арафата внаслідок полонію-210. Сліди речовини виявили швейцарські вчені, яких журналісти залучили до вивчення особистих речей, зразків слини, сечі та поту палестинського лідера, котрий помер у грудні 2004 року.
Кармон звертає увагу на те, що полоній-210 - порівняно недовговічний елемент із періодом напіврозпаду 138 днів. "Тобто приблизно що 4,5 міс. половина речовини розпадається", - пояснив учений у коментарі для преси.
Зазначені в матеріалах "Аль-Джазіри" показники присутності полонію - 54 мілібекерелі на зубній щітці і 180 мілібеккерелів у плямі сечі - Кармон вважає надмірно високими для зразків, яким майже вісім років.
"Якби полоній використовували для отруєння, то зараз фіксували б набагато менші цифри... Хтось підклав полоній значно пізніше", - сказав він.
Кармона цікавить, чому вдова Арафата Суха всі ці роки зберігала речі чоловіка, сама не отруїлася полонієм і чому її будинки на Мальті і в Парижі не досліджено на предмет зараження.
"Якщо Суха Арафат зберігала ці матеріали, то чому після семи років вона сама не отруїлася? Вона ж торкалася цих речей і самого Арафата, коли той лежав у паризькому шпиталі", - говорить учений, нагадуючи також, що історію хвороби Арафата досі не оприлюднено.
Після появи репортажу "Аль-Джазіри" Палестинська національна адміністрація ініціювала проведення міжнародного розслідування смерті свого лідера і погодилася ексгумувати його останки на прохання вдови.
У палестинських версіях про неприродність смерті Арафата одним із головних підозрюваних традиційно виступає Ізраїль. Ізраїльські чиновники, діючі та у відставці, категорично заперечують причетність до усунення палестинського лідера з політичної сцени.
"Спроби вибудовувати конспірологічні теорії... такі безглузді, що більше пасують не для новинного телеканалу, а для каналу комедій", - повідомив офіційний представник ізраїльського МЗС Ігаль Пальмор.
Дов Вайсглас, який у минулому десятилітті очолював канцелярію тодішнього прем'єр-міністра Ізраїлю Аріеля Шарона, каже, що ізраїльська влада аж ніяк не була зацікавлена в такому розвитку подій.
"(Шарон) не думав, що фізична ліквідація Арафата піде на користь. Навпаки", - сказав він в ефірі радіостанції "Галей ЦАХАЛ", пояснивши, що Шарон побоювався, зокрема, сплеску насильства в разі усунення Арафата.
Місцеві коментатори вважають, що до кінця 2004 року друге палестинське повстання - інтифада Аль-Акси - видихнулася, а сама особистість Арафата - ізольованого, ослабленого, який утрачав авторитет на міжнародній арені, - працювала на ізраїльський тезу про відсутність серед палестинців партнера і необхідність переходу до політики односторонніх кроків для врегулювання близькосхідного конфлікту.